 |
1. Політика управління позаоборотними активами.
Позаоборотні активи – сукупність майнових цінностей, які багатократно приймають участь у господарській діяльності підприємства, і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру спрацювання.
Класифікація позаоборотних активів:
1. За функціональними видами:
- основні засоби;
- нематеріальні активи;
- незавершені капітальні вкладення;
- обладнання для монтажа;
- довгострокові фінансові вкладення.
2. За характером обслуговування окремих видів діяльності:
- позаоборотні активи , що обслуговують операційну діяльність;
- позаоборотні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність;
- позаоборотні активи, що задовільняють соціальні потреби персоналу.
3. За характером володіння:
- власні позаоборотні активи;
- арендовані позаоборотні активи.
4. За формами заставного забезпечення кредиту і особливостям страхування:
- рушійні позаоборотні активи;
- нерушійні позаоборотні активи.
Позаоборотні активи в процесі повного вартісного циклу обігу проходять три стадії:
на першій стадії в процесі використання позаоборотні активи переносять частину вартості на готову продукцію;
на другій стадії в процесі реалізації продукції знос позаоборотних операційних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду;
на третій стадії кошти амортизаційного фонду використовуються на відновлення позаоборотних активів.
Етапи формування політики управління операційними позаоборотними активами:
1. Аналіз позаоборотних активів у попередньому періоді;
2. Оптимізація загального обсягу і складу позаоборотних активів.
3. Забезпечення своєчасного оновлення позаоборотних активів.
4. Забезпечення ефективного використання позаоборотних активів.
5. Формування принципів і оптимізація структури джерел фінансування позаоборотних активів.
2. Управління процесом оновлення основного капіталу.
Послідовність прийняття управлінських рішень в процесі оновлення основного капіталу:
1. Формування необхідного рівня інтенсивності оновлення окремих груп операційних позаоборотних активів.
2. Визначення необхідного обсягу оновлення окремих груп операційних позаоборотних активів.
3. Вибір найбільш ефективних форм оновлення окремих груп операційних позаоборотних активів.
4. Визначення вартості оновлення окремих груп операційних позаоборотних активів.
3. Управління фінансуванням позаоборотних активів.
Вибір відповідного варіанту фінансування оновлення операційних активів здійснюється з урахуванням наступних факторів:
- достатньості власних фінансових ресурсів;
- вартості довгострокового фінансового кредиту порівняно з рівнем прибутку, який генерується окремими групами операційних позаоборотних активів;
- досягнутого співвідношення використання власного і позикового капіталу, який визначає рівень фінансової стійкості підприємства;
- доступності довгострокового фінансового кредиту для підприємства.
|
|